Низка наведених зображень показує, наскільки значні пертурбації відбулись із первинними поняттями πολιτεία та πόλις: поліція нині це силові та правоохоронні органи політій (πολιτεία) – політичних спільнот (характерно те, що у комунах, революційній Росії, СРСР та у постоталітарних суспільствах політій, що постали на його руїнах, поліція носила назву міліції, що похідне від латинського militia, яким позначали насамперед ополчення). Якщо поліс (πόλις) в ідеалі – це образ гармонізуючого (ἁρμονία, близьке політичному поняттю συμφωνία щодо еклезійного аспекту політій) та впорядковуючого хаос (χάος) та хору (χώρα – не тільки сільськогосподарська округа викристалізованого полісного утвору, але й сам простір як певне місце – Міхаїл Ямпольський описує хору як «саме те місце, в якому відбувається перехід від умоглядного до матеріального, де ідея накладає відбиток на матерію, це місце, що дозволяє здійснитися матеріалізації ідеї», або «третій вид, розміщений між ідеєю, що опосередковує (медіює) інтелігібельне та чуттєво дане»: http://ec-dejavu.ru/h/Hora-2.html) космічного (κόσμος) порядку суспільство громадян, наділених правами, із прямою, а не опосередкованою демократією, то поліція нині це силовий орган (внутрішні війська) політій, сторожа, яка «служить і захищає», в ідеалі боронячи суспільний порядок від хаосу.

Якщо в символічному просторі сигналів суспільного організму (хоча з цим терміном слід бути обережними) синьо-голуба область стабільності протистоїть трансгресуючому червоному сектору спектра, то цікавим видається те, що ці кольори часто змішуються, якщо дивитись не на блимавки сирен, а на відблиски, які вони кидають на оточуючі поверхні... (тут слід згадати ще один цікавий феномен – за словами авторів-астрономів оксфордської серії енциклопедій Саймона і Жаклін Міттонів, звукові хвилі сирен поліцейської машини, яка швидко несеться поряд із нами, при віддаленні сприймаються як нижчі за тоном, що є наслідком їх розтягування і корелює із спектральним феноменом закону Габбла, відкритим Едвіном Габблом т. з. червоним зміщенням; пропоную також пригадати т. з. barber’s pole: https://en.wikipedia.org/wiki/Barber%27s_pole#/media/File:Barber-pole-01.gif - в свою чергу він, як влучно зазначили в матеріалі "Vox", в своїй регулярності корелює із звуковим феноменом тону Шепарда (Shepard tone): https://www.youtube.com/watch?v=LVWTQcZbLgY).

Barber-pole-01.gif: Sakurambo

Derivative work: Daniel FR

Cc-by-2.5, Cc-by-sa-3.0-migrated, GFDL

Тому грань закону і беззаконня (укр. зло-чин, рос. пре-ступление) завжди тонка, переступити її іноді може і сама сторожа (у кінематографі це, на нашу думку, найяскравіше показано у фільмах «L.A. Confidential» (1997) Кертіса Генсона, «Cop Land» (1997) Джеймса Менголда, «The Departed» (2006) Мартіна Скорсезе та «Changeling» (2008) Клінта Іствуда; частково це «менше зло» невтручання у процеси «самоочисної печі», згаданої Девідом Вонгом в одному з романів), і це не менший виклик для сторожа порядку, аніж зовнішній хаос. Як говорить персонаж фільму «End of Watch» (2012) режисера Девіда Ейра «ми … тонка синя лінія, що оберігає жертву від хижака, добро – від зла».