Sub Rosa

АΩ протяжності «модерну»: від теоцентричного універсуму фінальної готики до шозистичної «дурної нескінченості» постмодерну, що ризоматично розгортається. ~   Orb & Reflecting Sphere Використані роботи: ~ 1508. Albrecht Dürer. Betende Hände (Praying Hands) 1935. Maurits Cornelis Escher. Hand with Reflecting Sphere (Self-Portrait in Spherical Mirror) 1948. Maurits Cornelis Escher. Drawing Нands

Розен залишив на фресці Вірменського Собору за правим плечем нібито «серафіма» не тільки чорну тінь, яка багатьом асоціюється з... котом Бегемотом, а автору книги «Таємниці Львова: Секрети різця і пензля» Тарасу Палкову – взагалі із демоном Пазузу, чий ідол став популярним в «масовій» культурі (хоча це не позбавлено сенсу: якщо верхня частина, голова «чорного кота» із вушками чи то рогата тінь не схожа на цього популяризованого Пазузу, то усе що нижче – схоже: крила, руки). Ви побачите нижче цієї тіні нібито статую чи-то Кібели, чи-то Ісиди із «німбом». Проте, якщо придивитись, в цієї фігури є клюв та хохолок, які максимально наближають цю сутність до іконографії одного з ключових демонів гносису Абраксаса. Кожен може поглянути на це сам - через специфіку розміщення та освітлення фрески важко зробити чітку фотографію цього фрагменту. Проте є нюанс – одяг не дає побачити ноги ідола: чи зміїні вони.      

Низка наведених зображень показує, наскільки значні пертурбації відбулись із первинними поняттями πολιτεία та πόλις: поліція нині це силові та правоохоронні органи політій (πολιτεία) – політичних спільнот ( характерно те, що у комунах, революційній Росії, СРСР та у постоталітарних суспільствах політій, що постали на його руїнах, поліція носила назву міліції, що похідне від латинського militia, яким позначали насамперед ополчення ). Якщо поліс (πόλις) в ідеалі – це образ гармонізуючого (ἁρμονία, близьке політичному поняттю συμφωνία щодо еклезійного аспекту політій) та впорядковуючого хаос (χάος) та хору (χώρα – не тільки сільськогосподарська округа викристалізованого полісного утвору, але й сам простір як певне місце – Міхаїл Ямпольський описує хору як «саме те місце, в якому відбувається перехід від умоглядного до матеріального, де ідея накладає відбиток на матерію, це місце, що дозволяє здійснитися матеріалізації ідеї», або «третій вид, розміщений між ідеєю, що опосередкову