Примітна кореляція: фрагмент сакрального простору інтер'єру Вірменського собору Львова ( Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці ) – під поліхромією за проектом Машковського (1910 р.) з вітрилами під куполом із вітражною «розою»-окулусом нартексу (притвору) та «La mappa dell'inferno» (~ 1480-і рр.) Сандро Боттічеллі . Вітрила постають як «розімкнена» та примножена воронка, над ярусами якої пролягає земна поверхня небесна сфера, що стягуються до «небесної рози». Глядач ніби знаходиться нижче останнього кола та дантової «точки зворотнього тяжіння» на шляху від центру («ядра») до «пургаторіуму». Тут же, в ансамблі Собору, попри цей уявний вихід до емпірею через чистилище, бачимо « розу » одразу над земною поверхнею. Проте далі глядач пройде під аркою із зодіакальними сузір'ями, входячи в середню частину Храму, де соти кессоного своду патерном групуються ( « інтегруються » ) навколо зірки із вписаною в хрест монограмою Марії. Щодо тог
